Кілька видатних підприємців сприяють процвітанню торгівлі в післяреволюційному Києві виростаючи з маленьких ательє в крупні та успішні бренди.

КИЇВ, Україна – український модний експорт знову набирає оборотів. Світлини з Емілі Ратаковскі, Кортні Кардашьян та Белою Хадід, де вони в неонових пуховиках від Ienki Ienki, а також канали Інстаграм наповнені сукнями в фольклорному стилі з витонченою вишивкою від української дизайнерки Віти Кін знову обернули світовий погляд в сторону України. А ще якихось п’ять років тому ніхто б і не посмів уявити собі таке майбутнє.

Оскільки країна тільки-но пережила бурхливий період революції, ще колись перспективне майбутнє України в якості міжнародного гравця в світі моди, здавалося, розбилося в пух і прах. Світ спостерігав за хаотичними сценами протестів на Майдані, які переросли в криваву війну на Донбасі. У 2015 році економіка України скоротилася майже на 10%, що призвело до різкого припинення споживання.

Молоде покоління покладало великі надії на громадянство ЄС, яке вихопили колишня гвардія корумпованих політиків і проросійських бізнесменів. Штурмуючи заміський маєток колишнього президента Віктора Януковича на 2,5 гектара, протестувальники знайшли золоті туалети та страусину ферму, що ілюструють правдиву реальність минулих часів.

«Раніше люди були безтурботними і думали, що «партії» ніколи не буде кінця», – каже дизайнер Олена Буреніна, учасник календаря від «Українського тижня моди», який відбувся цього місяця. “Але коли відбулася революція, світ неначе занурився в темряву”, – додає вона.

Сьогодні «Зроблено в Україні» потрібно писати дуже великим шрифтом, оскільки на такі речі зростає попит.

Дизайнерка, яка прославилась своєю підривною лінією одягу згадує як дружини гучних політиків та світські левиці, які близько десяти років були постійними клієнтами студії Буреніної зникали одна за одною. Потім її відкинули важливі міжнародні торгові компанії та клієнти через переворот у транспортній та митній логістиці.

«Звичайно це відбилося як на психіці так і на економіці» – каже Анастасія Рябоконь, співвласниця українського бренду Lake Studio, який відомий своїми строгими та водночас жіночними силуетами, що користується успіхом як в Україні так і за її межами.

Але замість того, щоб відступати в умовах соціальних потрясінь і конфліктів з Росією, багато українських брендів згуртувалися. «У 2015 році ми зробили колекцію, яка вшанувала український народ. Деякі пальто були з принтами, схожими на відбитки від автомобільних коліс. Наші аксесуари нагадували протигази.  Tа що важливіше- це те, що «сталася зміна у ставленні», – каже Рябоконь.

Місцева індустрія відроджує себе.

“Старий статут життя, той, що представляв стару гвардію, затих”, – говорить Рябоконь. Після революції цей менталітет зник, і було розв’язано багато творчого потенціалу. Багато людей зайнялися малим  підприємством, відкрили ресторани та кафе; відбулося творче відродження ».

Завдяки хвилі підтримки з-за кордону, яка зустрілася з хвилею патріотизму в Києві, «люди почали вірити в нас», говорить Лілі Літковська, яка заснувала свій однойменний бренд в 2008 році і чиї колекції зараз знаходяться в Selfridges, Лондон, Nordstrom, США і Rare Market в Сеулі. “Ми також почали вірити в себе”.

Незважаючи на те, що девальвація гривні призвела до зростання цін на міжнародний бізнес, вона також зробила українські товари  набагато більш доступними за кордоном.

«Я пам’ятаю як люди поставили під сумнів моє рішення написати« Зроблено в Україні »на етикетках свого одягу, тому що це вважалося неякісним, на зразок етикетки« Зроблено в Китаї », – каже Іван Фролов, який у свої 25 вважається одним з яскравих молодих талантів галузі. «Але сьогодні «Зроблено в Україні» потрібно писати дуже великим шрифтом, оскільки на такі речі зростає попит».

Щоб відчути енергію творчого відродження країни, гостям столиці слід відвідати вулицю Рейтарську, що розташована в старому місті. Тут можна побачити вироби Syndicate Original, одного з перших виробників вуличного одягу в країні разом з Gen-Zs з їхніми друкованими принтами на футболках та толстовках, а також переглянути книги і насолодитись спілкуванням з художниками і письменниками в галереї сучасного мистецтва The Naked Room.

Обсяг продажу товарів класу люкс в Україні впав на 14,3% з 2013 по 2014 рік до 611 млн. доларів США. Проте, за той же період, продаж одягу в цілому продовжував стійке зростання до 2015 року, коли ринок виріс на 6,7% до 2,4 мільярда доларів.

«Було розв’язано багато творчого потенціалу – відбулося творче відродження».

«З точки зору [місцевого] споживання динаміка зростає вгору», – говорить Дмитро Євенко, засновник компанії Ienki Ienki, яка займається пошиттям вже добре всім відомих пухових курток на фабриці, що розташована за межами Києва та використовує тканини, які імпортуються з Італії та Швейцарії. «Галузь нерухомості невпинно розвивається, Moncler вперше запускається на території країни, і молодь відкриває все більше кав’ярень і магазинів».

Але нещодавнє відновлення країни не було таким швидким чи  легким, як деякі сподівалися. За даними Державної служби статистики, зростання ВВП у третьому кварталі 2018 року сповільнилося до 2,8% після прискорення протягом двох кварталів поспіль. Прогнози на наступний рік застережливі: МВФ очікує зростання ВВП на 2,7% при інфляції в 7,3%. Хоча українці в західній частині країни більш оптимістичні, східні регіони країни в таких містах як Луганськ або Донецьк, де війна порушила транспортно-логістичні вузли, мають довший шлях до повернення до довоєнного економічного рівня.

Бренди покращують стратегії для Нової Ери.

Відразу ж після розв’язання війни бренд Віти Кін з її довгими сукнями-вишиванками, які носяться в якості національного наряду, буквально прогримів за лічені тижні. Дуже скоро аутлети Vogue та i-D заполонили вироби даного бренду.

“Тепер існував новий план для дизайнерів, які розуміли, що важливо брати участь у міжнародному продажі і бізнесі”, говорить Дарія Шаповалова, засновник More Dash і Kiev Fashion Days, який демонстрував дизайнерів з 2010 до початку 2018 року. Такі відомі лейбли як Litkovskaya, Bevza та Anna October тепер проводять свої покази мод у Париж і Нью-Йорку, виступаючи в якості послів бренда “Зроблено в Україні”.

У процесі деякі взагалі припинили свої продажі в Росії. Артем Клімчук, ще один дизайнер, який працює безпосередньо в ательє в центрі Києва, каже, що внутрішні мультибрендові магазини тихо скидали російські етикетки, і навіть якщо вони і продовжують там продавати, це не рекламується. “Я навіть не дивлюся в сторону Росії”, – говорить він. – Через війну, звичайно, я принципово не продаю. Я знаю, що там є великий ринок, проте це не правильно».

Світлана Бевза, відома на міжнародному рівні в торгових фірмах Китаю, Великобританії та Японії, зупинила всі продажі в Росії після протестів на Майдані.

Дизайнер Ксенія Шнайдер була на тому ж шляху, як і всі інші – вона закінчила Київський національний університет технологій і дизайну (КНУТД), приєдналася до Ukrainian Fashion Week і продовжувала працювати в невеликій студії в місті, організовуючи двічі на рік покази для своєї клієнтської аудиторії. Тобто, до того моменту, коли у 2016 році один з її джинсових виробів став буквально вірусним. Покупці з усього світу, в тому числі Selfridges, запросили повну джинсову лінію.

«Єдине, що мене хвилює – це мала кількість брендів, які дійсно мають широкий масштаб».

Раніше ми не працювали з джинсовою тканиною, тому що в Україні це неможливо; Вам потрібні величезні партії і масштаби, – говорить Антон Шнайдер, чоловік Ксенії та керівник лейблу. Тим не менш, вони набралися хоробрості і спрямували інвестиції в категорію джинсів.

«Ринок підштовхнув нас», – говорить Ксенія. «У 2016 році бренд набрав глобальних масштабів; Це був прорив для нас, тому ми змінили всю нашу бізнес-стратегію. ”Сьогодні лейбл налічує понад 50 світових торгівельних фірм  і складних виробничих потужностей на околиці Києва.

Підприємства отримують високий рівень зростання.

Ксенія Шнайдер і Дмитро Євенко є хорошими прикладами двох українських підприємців, які вийшли на світову арену. У той час як Шнайдер розвивалась і хапалась за всі можливості для бізнесу, Євенко, як маркетолог, зосередився на створенні основного продукту. Оптовий дохід Ienki Ienki за другий сезон склав 4,5 мільйони євро (5,1 мільйона доларів), з 315 торгівельними компаніями у 30 країнах і 100-відсоткову ставку продажу в Азії. За один сезон бренд зріс на 200 відсотків. «Українські дизайнери, безумовно, дозріли, – говорить Вікторія Баланюк, співзасновниця «Flow the Label», відома своїми талантом та майстерністю.

“Раніше всі копіювали один одного, але тепер люди розвиваються по-різному і прагнуть знайти свою нішу і впізнавану ідентичність”.

“Це спрацювало як ефект бумеранга”, – згадує Євенко про популярність бренду за кордоном. Багато заможних українців відчувають себе гордими за батьківщину, коли зустрічають український бренд у Barneys New York, Selfridges або 10 Corso Como. Тим не менш, “це замкнуте коло”, говорить він.

“Випускники університетів повинні працювати на модний бренд, щоб освоїти ази, але існує так багато лейблів, яким понад 10 років, і які просто не можуть розвивати свій бізнес, тому вони не наймають нових людей”.

Для Лілії Пустовіт, яка випустила свій лейбл у 1998 році і показала свою колекцію на першому Українському Тижні Моди, це все не просто так.  «Єдине, що мене хвилює – це мала кількість брендів, які дійсно мають широкий масштаб». Згідно з дослідженням української індустрії моди Ани Варави, виробництво одягу в Україні почало значно збільшуватися з 2015 року, але 87,2% компаній – всього 1349 – як і раніше вважаються “малими підприємствами”.

“Я чекала на нових дизайнерів, які б зробили це, проте їх немає”, говорить Анна Октябрь. “Немає бізнес-планів або проектів, вони занадто зорієнтовані на вичурність».

Відсутність інституційної та фінансової підтримки, безумовно, є однією з причин того, чому дизайнери не можуть розширюватися. «Ще немає організації, яка могла б об’єднати дизайнерів і інвестувати в них», – каже Варава, автор дослідження української індустрії моди.

«Ми звикли працювати в десять разів важче, ніж дизайнери на Заході, щоб побудувати бренд. Ми працюємо з імпортною тканиною і маємо проблеми з митницею щодня», – каже Фролов, який з 25 років являється лектором КНУТД. Але перше, що я кажу своїм студентам-дизайнерам, це: скласти бізнес-план. Я б врятував себе від багатьох помилок.»

English version of this article

Ukraine’s Quiet Fashion Entrepreneurship Boom

A few standout businesses are doing a roaring trade in post-revolution Kiev, elevating their labels from small ateliers to rising brands.

KIEV, Ukraine — Ukrainian fashion exports have been having a good run again. With Emily Ratajkowski, Kourtney Kardashian and Bella Hadid papped in Ienki Ienki’s neon-coloured puffer jackets and Instagram feeds filled with delicately embroidered numbers drawing from Vita Kin’s folk-inspired dresses, the global fashion industry seems to be looking once again to Ukraine for some of its style cues. But if you had asked locals just five years ago, few would have dared imagine such a future was around the corner.

As the country underwent a turbulent period of revolution, Ukraine’s once-promising future as an international fashion player seemed to be in tatters. The world watched as chaotic scenes from the Maidan protests framed war in the Donbass region. Ukraine’s economy contracted by nearly 10 percent in 2015, bringing consumption to an abrupt halt.

A younger generation saw hopes of EU citizenship promptly snatched away by the old guard of corrupt politicians and pro-Russian businessmen. When storming the 2.5-acre palace of former president Viktor Yanukovich, protesters found golden toilets and an ostrich farm, an illustration of the excess of yore.

“People used to be careless and thought the metaphorical party would never end,” says designer Elena Burenina, a fixture on the Ukrainian Fashion Week calendar, which took place earlier this month. “But when the revolution happened, it’s as if [our] world plunged into darkness,” she adds.

Today, ‘Made in Ukraine’ needs to be written in an extra-large font because it sells.

The designer famed for her intellectual yet subversive clothing recalls watching as the wives of high-profile politicians and society hostesses, who frequently had custom pieces made at Burenina’s studio for over a decade, disappeared one by one. Then she was dropped by important international stockists and clients because of upheaval in transport and customs-related logistics.

“Of course it was felt [both] psychologically and economically,” says Anastasia Riabokon, one half of the duo behind Lake Studio, a label known for its sharp tailoring and feminine silhouettes that enjoys success in Ukraine but also internationally, counting Moda Operandi as a stockist.

But instead of retreating in the face of social turmoil and conflict with Russia, many Ukrainian brands rallied. “In 2015 we made a collection that honoured Ukrainians. Some coats had a print that looked like the marks left by a car wheel. Our accessories looked like gas masks.” More importantly, however, “there came a change in attitude,” Riabokon says.

Local Industry Reinvents Itself

“The old ways of living, those that represented the old guard, died down,” says Riabokon. “Everything used to be golden, embellished, logo-filled. After the revolution, that mindset disappeared, and a lot of creative potential was unleashed. Many opened small businesses, restaurants and cafés; there was a creative renaissance.”

Thanks to a wave of support from abroad that was met with a wave of patriotism back in Kiev, “people started believing in us,” says Lili Litkovskaya, who founded her namesake label in 2008 and is now stocked in Selfridges in London, Nordstrom in the US and Rare Market in Seoul. “We started believing in ourselves too.”

Although the devaluation of the hryvna (fourfold against the dollar) sent the cost of doing international business sky-high, it also made Ukrainian products much more affordable abroad.

“I remember people would question my decision to write ‘Made in Ukraine’ on the labels of my garments, because it was considered low-quality, somewhat like the ‘Made in China’ label,” says Ivan Frolov, who at 25 is considered one of the industry’s bright young talents. “[But] today, ‘Made in Ukraine’ needs to be written in an extra-large font because it sells.”

For a snapshot of the energy behind the country’s creative renaissance, visitors to the Ukrainian capital need only look to Reitarska Street in the old city. Syndicate Original, one of the country’s first streetwear manufacturers, is buzzing with Gen-Zs browsing printed T-shirts and sweatshirts, while at the café-meets-art gallery next door, The Naked Room, visitors are perusing books while mingling with artists and writers.

Sales in luxury goods in Ukraine fell by 14.3 percent from 2013 to 2014 to $611 million, according to Euromonitor, but picked up again in 2015 when they grew by 49.8 percent to just over $1 billion. However, during the same period, apparel sales overall continued a steady growth by 2015 when the market grew 6.7 percent to $2.4 billion.

‘A lot of creative potential was unleashed — there was a creative renaissance.’

“In terms of [local] consumption, the dynamic has been trending upwards,” says Dmitriy Ievenko, founder of Ienki Ienki, which makes instantly recognisable puffer jackets, all of which are manufactured at Ienki Ienki’s factory just outside Kiev with fabrics imported from Italy and Switzerland. “Real estate is competing more and more, Moncler is launching for the first time, and young people are opening so many coffee shops and stores.”

But the country’s recent recovery hasn’t been as quick or as easy as some hoped. According to the State Statistics Service, GDP growth slowed to 2.8 percent in the third quarter of 2018, after accelerating for two consecutive quarters. Forecasts for next year are cautious: the IMF expects GDP growth of 2.7 percent with inflation at 7.3 percent. While Ukrainians in the western side of the country are more optimistic, the eastern regions in cities like Luhansk or Donetsk, where war disrupted transport and logistics hubs, have a longer path to returning to pre-war economic levels.

Brands Refine Strategies for New Era

Immediately following the war, Vita Kin’s label of colourful vyshivankas — a long dress worn as national costume in Ukraine — exploded in a matter of weeks. Very soon outlets from Vogue to i-D were covering the label and its heritage, while stockists soon came knocking.

“There was a new blueprint for designers, who now understood it’s important to have international sales and a business,” says Daria Shapovalova, the founder of More Dash and Kiev Fashion Days, which showcased designers from 2010 until early 2018. Labels like Litkovskaya, Bevza and Anna October moved their fashion shows to Paris and New York over the past few years for maximum exposure, acting as ambassadors for the ‘Made in Ukraine’ brand.

In the process, some chose principles above business, and stopped selling in Russia altogether. Artem Klimchuk, another buzzy designer who operates directly from his atelier in central Kiev, says domestic multi-brand stores quietly dropped Russian labels, and if they do continue selling them, it is not advertised. “I don’t even look to Russia,” he says. “It’s because of the war, of course — I don’t sell there by principle. I know there’s a big market there, but it doesn’t feel right.”

Svitlana Bevza, who is well-known internationally with stockists in China, the UK and Japan, stopped all sales in Russia after the Maidan protests, too.

Designer Ksenia Schnaider had been on the same path as everyone else — she graduated from Kiev National University of Technologies and Design (KNUT), joined the Ukraine Fashion Week schedule, and continued designing from a small studio in the city while doing two shows a year for an audience of clients. That is, until 2016, when one of her denim pieces went viral. Buyers from all over the world, including Selfridges, came knocking and asked for a full denim line.

The only thing worrying me is there’s very few brands who really have a [significant scale] business.

“We hadn’t done denim before because in Ukraine it’s impossible; you need huge batches and scale,” says Anton Schnaider, Ksenia’s husband and chief executive of the label. Yet, they took their chances and focused investment in the denim category.

“The market pushed us,” says Ksenia. “In 2016 the brand became global; it was a breakthrough for us, so we changed our whole business strategy.” Today the label counts over 50 global stockists and sophisticated manufacturing facilities in the outskirts of Kiev.

Businesses Hit Growth Ceiling

Ksenia Schnaider and Ienki Ienki’s Ievenko are examples of two Ukrainian entrepreneurs who went global. While Schnaider matured and seized a business opportunity, Ievenko is a marketer first, and focused on making one core product. Ienki Ienki’s wholesale revenue for its second season was €4.5 million ($5.1 million) with 315 stockists in 30 countries, and an 100 percent sell-through rate in Asia. In one season, the brand grew by 200 percent. “Ukrainian designers have definitely matured,” says Victoria Balaniuk, one half of the duo behind Flow the Label, known for its craftsmanship and Phoebe Philo-esque pieces.

“They used to all copy each other, but now people develop in different ways and aim to find their own niche and recognisable identity.”

“It worked like a boomerang effect,” recalls Ievenko of the brand’s popularity abroad. Many wealthy Ukrainians feel patriotic when coming across a Ukrainian brand at Barneys New York, Selfridges or 10 Corso Como. Still, “it’s a closed loop,” he says.

“University graduates should work for a fashion brand to learn the ropes, but there’s so many labels that are 10 years old who simply can’t grow their business, so they don’t hire new people.”

For Lilia Poustovit, who launched her label in 1998 and showed her collection at the first ever Ukrainian Fashion Week, it’s not all black and white. “The only thing worrying me is there’s very few brands who really have a [significant scale] business.” According to a study on the Ukrainian fashion industry by Ana Varava, apparel production in Ukraine started to increase significantly from 2015, but 87.2 percent of companies — a total of 1349 — are still considered “small enterprises.”

“I waited for new designers to make it, but I don’t see it,” says Anna October. “There’s no business plans or projects, [they’re too focused on] the [artsy] fashion angle.”

Lack of institutional and financial support is certainly part of the reason that designers can’t scale up. “There is not yet an organisation that could bring designers together and invest in them,” says Varava, the author of a study on the Ukrainian fashion industry.

“We’re used to having to work ten times harder than designers in the West to build a brand. We work with imported fabric and have issues with customs every day,” says Frolov, who at 25 is also a lecturer at KNUT. “But the first thing I say to my design students is: make a business plan. I’d have saved myself from so many mistakes.”